До них звикаєш, живеш, радієш і не відчуваєш, що тіло, то в"язниця,
А життя облуда, яку ти звик приймати як належне.
Насправді - не живеш і не вмираєш, лише існуєш.
Як дзеркало відображаєш себе самого, поки не сконаєшь.
Але в"язниця - має вигляд волі, якщо дивитись з того боку грат,
Ми в"язні від народження до смерті, свідоме божевілля існування,
В емоціях любові і страждання, надії, розпачу, зневіри, здивування
Ховаємо життя... Труну міцніше не створити. Померти, непочавши жити -
То наше кредо. Ми - примари... Погляньте в небо -
Навіть хмари живуть, а ми лише існуєм у наших мріях про життя
Злякалися - не варто... Жартую я - такі у мене в понеділок жарти.
Проте, кайдани розірвати спроможні і маленькі діти,
Для цього варто уявити, що ти вже вільний і відчути
Кохану душу, вітер, поле, траву, дерева, річку, море,
Лягти на землю горілиць і впасти в небо…
Світ любові тебе поглине майже вмить і вже ніколи не залишить
Кайдани зникнуть, прийде тиша в розкутий розум, і тоді
Відчуєш ти себе у всьому і станеш всім, пізнавши Я. То є не диво – то життя.
Тут ви можете прослухати пісню на ці вірші https://youtu.be/L5bXrs8b9uw
